Педагогічний стаж роботи -28 років

  Кваліфікаційна категорія- спеціаліст вищої категорії, вихователь-методист

  Педагогічне кредо - «Візьміть чашу терпіння, влийте туди повне серце любові, киньте дві жмені    щедрості, плесніть туди ж гумору,     посипте добротою, додайте якомога більше віри і все це добре  перемішайте. Потім намажте на шматок відпущеного вам життя і  пропонуйте всим, кого зустрінете на  своєму шляху …

  Педагогічна діяльність - голова шкільного методичного об’єднання вихователів групи продовженого  дня Добровеличківської спеціалізованої загальноосвітньої школи – інтернату І-ІІІ ступенів.

  Громадська робота -  учасник районної агітаційної бригади Добровеличківського РБК «Степівчанка»,  чоловічого вокального гурту «Козаки», шкільного вокального колективу «Гармонія», учасник районного  археологічно - пошукового загону «Пам'ять» при районній організації ветеранів, член шкільної  добровільної пожежної дружини.

  Досягнення - Лауреат обласного етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту  педагогічних освітніх  інновацій у номінації «Інновації шкіл – інтернатів та спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів»  (2007р.), лауреат ХХІ Всеукраїнського фестивалю вокально-хорового мистецтва «Калиновий спів».

 Питання моралі й духовності — чи не найболючіша проблема для нашого суспільства. Вона є  актуальною і на міжнародному рівні — обговорюється в ЮНЕСКО, сучасними філософами,  мислителями, письменниками, художниками, які визнають, що глибока криза цінностей  серйозно загрожує майбутньому людства. Не підлягає сумніву, що це є наслідком по-перше -  втрати людиною моральних орієнтирів, а по-друге - сама система, середовище, в якому  людина перебуває, сприяє цьому: про зло, жорстокість, насильство пишуть на шпальтах наших  газет, говорять по радіо, показують по телебаченню. Отже, актуально на злобу дня XXI століття ООН проголосила «Століттям Людини». Поступ українського народу в суверенній демократичній Україні залежить від нової генерації людей, назва якій — національна еліта, тобто людей, у яких духовність стане філософією їхнього життя . Поняття духовності розуміємо як внутрішній світ людини, її свідомість. Адже від внутрішнього світу дитини залежить, який слід вона залишить на землі. Через духовність кожен виробляє свою життєву позицію, формує світогляд, ставлення до себе, до навколишнього середовища; через духовність проявляються дії, вчинки, помисли особистості. Виток розвитку суспільства потребує особистостей, які вміють цінувати те, що їх оточує. Пріоритетами виступають духовні орієнтири, цінності набувають більш високого характеру пізнання, вміння через моральність та співіснування із середовищем будувати майбутнє. Саме так можна вижити у суспільстві не зруйнувавши його і себе в ньому. Суспільство, як мудрий зодчий, відбирає до себе дітей, які в майбутньому приведуть його до процвітання і гармонії. Ерудиція, комунікабельність, самоосвіта, самоконтроль, самовдосконалення, самовіддача, довершеність дій та починань, висока духовність, виваженість, вміння адаптуватися та відкритість до нового, прогресивність думок – ось неповний ряд критеріїв, які вимагає від дитини XXІ століття. Стрімко відбуваються зміни в інформаційному суспільстві, при цьому головна вимога до кожної людини, це вміння адаптуватися до сьогодення, з легкістю залишаючи за плечима баласт пройденого. Вперед, до нових відкриттів та звершень, забираючи із собою лише набутий досвід, який допоможе в майбутньому вдосконалюватись та розвиватись. Суспільство потребує людей конкурентоздатних, які вміють швидко змінити напрям своєї діяльності, легко вловивши новітні тенденції та вимоги часу. Сьогодні на всіх рівнях йде мова про формування конкурентоздатної особистості. Цю вимогу наша школа - інтернат взяла як відправну точку свого розвитку, щоб заявити про себе у когорті освітніх закладів.

Стаття 53 Конституції України, стаття 51 Закону України «Про освіту»  стаття 29 Закону України «Про загальну середню освіту» дає право батькам та вихованцям на вибір закладу освіти, форми навчання тощо. Батьки та діти самостійно обирають заклад для отримання освітніх послуг, які б задовольнили їх. І щоб стати школі привабливою для батьків та дітей, нам постійно треба вдосконалюватись, розвиватись, покращувати рівень освітніх послуг. Зацікавити людей своєю пропозицією та, що мабуть головніше,  втриматись на високому щаблі оцінки, не здаючи своїх позицій і створити умови для задоволення потреб своїх вихованців – основна вимога, яку поставив перед собою наш загальноосвітній заклад. Вимога сьогодення – розвиток інформаційно-комунікаційних технологій. Саме досконале вивчення даного напрямку дає змогу випускникам школи відкрито конкурувати у самостійному житті. Здобуті знання - міцний фундамент майбутнього життя конкурентоспроможної особистості, будівника соціуму. Не даремно проблема школи, над якою працює весь педагогічний колектив: «Використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховному процесі». Щоб вижити в сучасному суспільстві не втративши до себе інтересу з боку споживачів освітніх послуг, зайняти гідну нішу в освітньому просторі,  педагогічний колектив закладу освоює новітні тенденції. А для врахування побажання батьків та дітей, розроблено перспективний план розвитку школи – інтернату, підготовлено матеріально – технічну та методичну бази для якісного навчання та виховання дітей в даному напрямку. У школі створилася міцна команда новаторів, відкритих до творчого пошуку. Їх кредо: «… знайшов, загорівся, втілив, запалив інших, знову до пошуку…». Знайти, зацікавити,  запропонувати, отримати результат, здивувати новим – ось що цінують батьки у нашій школі, ось чому до нас ідуть навчатись діти різних соціальних верств.

За однією партою, в одному класі міцно товаришують діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, діти з віддалених територій. А також у нас навчаються діти з неблагополучних, малозабезпечених, багатодітних родин та забезпечених родин, де батьки сплачують, згідно закону, батьківську плату. Та цей розподіл існує лише у бухгалтерських документах та соціальних паспортах. Для нас усі вихованці – найобдарованіші, самі талановиті, самі здібні рідні діти. Адже кожна дитина – це самородок із багатьма талантами і завдання педагога – вирізьбити той діамант, щоб він відкрився і засяяв усіма гранями. А вчитель отримає проміння слави від його сяйва, адже саме він дав можливість явити світу цей дар. Наше завдання сприяти максимальному розвитку дитини, її природним можливостям. Цим самим визначивши мотивацію до навчання.  Виховна проблема школи - «Виховання активної самостійної особистості, свідомого патріота, громадянина України, соціально компетентного в нових умовах життя». Постійно вдосконалюється робота по створенню виховного середовища, в якому діти розвиваються перш за все духовно, засвоюють морально-етичні норми. Усі вчителі та  вихователі працюють над тим, щоб учні мали базові знання, але при цьому вчимо вчитися через різні форми урочної і позаурочної роботи. Педагог – мудрий наставник, якщо хочете – товариш, який підтримає, допоможе, запропонує варіанти, і ні в якому разі не диктатор, який нав’яже свою думку, судження, догму. Педагог завжди поруч, щоб підтримати, допомогти, схвалити і ні в якому разі не нав’язати свого рішення.

 У нашому інтернаті створені групи продовженого дня. Щоб максимально приблизитись до сімейних форм виховання, створені різновікові групи,  в яких враховується сімейні, територіальні та просто дружні відносини дітей. Група – одна сім’я, де старші піклуються про менших, де менші поважають старших. Однією з таких груп опікуюся я, Іщенко Юрій В’ячеславович, вихователь різновікової групи. Одним із головних принципів моєї роботи з групою – створення умов співжиття у дружбі, взаємоповазі, співпраці. Тож старші навчають менших, із задоволенням діляться своїм маленьким життєвим досвідом, допомагають їм у всьому. Молодші поважають старших, беруть з них приклад, радяться і прислухаються до їх порад. Створення атмосфери затишку, любові, поваги та розуміння великої сім’ї намагаюся створювати й утримувати у своєму колективі. Намагаюся бути авторитетом не лише для вихованців, а й для їх батьків. Незважаючи на час, зайнятість, особисті справи, завжди відкритий для спілкування. Як зазначають колеги: «І дуже приємно нам спостерігати, коли вихователь спокійним, доброзичливим голосом дає поради матері вихованця, старшій за себе за віком, щодо виховання її дитини. Чи це не найвище визнання для педагога.  У своїй роботі намагаюся керуватися словами К. Ушинського: «У вихованні - усе повинно базуватися на особі вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, хоч би як хитро він був придуманий, не може замінити особистості в справі виховання».